Вихователь з художньо-естетичного розвитку

/Files/images/foto/Копия DSC_0056.JPG

ІЩЕНКО ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

ПЕДАГОГІЧНИЙ СТАЖ З 1985 РОКУ

Творчість відкриває в дитячій душі ті потаємні куточки, в яких дрімають джерела добрих почуттів.

Витоки творчих здібностей і обда­рованості дітей на кінчиках їхніх пальців.
Чим більше майстерності в дитячій руці, тим розумніша дитина.

(В.О. Сухомлинський)

Важливим завданням сьогодення є становлення творчо активної особис­тості, здатної вносити прогресивні зміни в життя суспільства, здійснювати вибір, ставити й розв'язувати проблеми, бути винахідливими, мати творчу уяву.

Отже, цей процес, на основі вікових особливостей та за сприятливих психолого-педагогічних умов розпочинається вже на першій стадії освіти, тобто з раннього дошкільного віку.

На сучасному етапі розвитку дошкіль­ної педагогіки проблему дитячої твор­чості неможливо розглядати окремо від питань навчання зображувальної діяль­ності.

У зв'язку з цим процес малювання, ліплення, аплікації потрібно розуміти не тільки, як засвоєння дітьми тих чи інших знань і вмінь, а виховання в них уміння естетично сприймати навколишній світ і передавати його в малюнках.

Як відомо, одним із основних завдань дошкільного закладу, на що, зокрема, спрямовує програма «Дитина», є забезпечення належних умов для повноцінно­го, своєчасного й різнобічного розвитку дитини з метою виховання ініціативної, творчої особистості.

Це завдання вимагає від вихователя переорієнтуватись у виборі методів ор­ганізації занять з різних видів діяльності дітей: перейти від репродуктивних ме­тодів до продуктивних (творчих, дослідницьких).

Саме такі можливості надає художня творчість. Не володіючи достатньою мірою навичками читання, письма, ус­ного мовлення, малі діти, як правило, віддають перевагу художнім засобам самовираження. Вони є для них водно­час і засобами адаптації до зовнішньо­го світу, і засобами спілкування з довкіллям. Саме тому розвиток твор­чих здібностей дітей засобами обра­зотворчого мистецтва є процесом при­родним та високоефективним. Залуча­ючи малюків до художньо-практичної діяльності, педагог реалізує не тільки завдання художнього виховання, а й більш глобальні — розвиває інтелектуаль­но-творчий потенціал дітей.

Специфіка мистецької діяльності дошкільника полягає в обмеженості її технологічного аспекту, з одного боку, в поєднанні з буянням дитячої фантазії, нескінченним рядом художніх образів, з другого.

Самобутність останніх визначає мистецьку цінність духовних і рукотвор­них витворів дошкільнят, становить — СУТЬ ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ.

У контексті сказаного головними завданнями є:

  1. Розвиток у вихованців спостережли­вості, уміння порівнювати, відгукуватися на красу.
  2. Ознайомлення з творами образо­творчого мистецтва.
  3. Розвиток художніх здібностей, фор­мування відповідних умінь.
  4. Навчання дітей створюванню бага­тофігурних сюжетних композицій.
  5. Формування особистої позиції при сприйнятті творів мистецтва та в процесі власної творчості.
  6. Навчання самостійного знаходжен­ня прийомів зображення при інтеграції видів образотворчого мистецтва.
  7. Організація роботи групою для втілення складного задуму.
  8. Навчання створювання оригінальних саморобок з природних і штучних ма­теріалів.
  9. Заохочування до дизайнерської діяльності, пов'язаної з благоустроєм та оформленням інтер'єру.
  10. Розвиток художнього сприймання при ознайомленні з творами живопису, графіки, скульптури, декоративно-прик­ладного мистецтва.
  11. Надання дошкільникові права ви­бору матеріалів, місця роботи, сюжету тощо.
  12. Надання можливості проявити творчість, спертися на власний досвід.

Дошкільники ефективніше оволодіва­тимуть мистецтвом створення художньо­го образу, якщо педагог інтегруватиме різні види образотворчої діяльності. Поступово діти навчаться самостійно комбінувати різні способи зображення і матеріали, відчують смак до такої робо­ти. Цьому сприятиме дизайн — діяль­ність, художнє рукоділля, різного роду конструювання, моделювання.

Отже, головне — не технічні уміння, а базис особистісної культури дошкіль­ника, закладений образотворчим мисте­цтвом як одним із впливовіших на свідомість і поведінку.

Особливу роль у становленні образо­творчої діяльності відіграє розвиток у дошкільників художнього сприймання при ознайомленні з творами живопису, графіки, скульптури, декоративно-при­кладного мистецтва.

Особливу роль в особистісному ста­новленні дошкільника відіграє надання йому права вибору матеріалів, місця роботи, сюжету тощо, можливість проя­вити творчість, спертися на власний досвід.

Розвитку сприйнятливості як власти­вості особистості дитини сприятимуть вправи з використанням в образотворчій діяльності широкої гами кольорів та їхніх відтінків, контрастних і пастельних кольорів, експериментування на палітрі, а в аплікації — паперу різних відтінків. Доцільно пропонувати дошкільникам завдання «етюдного» характеру, які до­помагають передавати різні ракурси об'єктів, а також знаходити оригінальні рішення. Ознайомлення з предметами декоративно-прикладного мистецтва сприяє формуванню в дітей «почуття декоративності», уміння «читати» візерун­ки, збагаченню асоціативних зв'язків (порівнянню образів з реальними пред­метами, об'єктами).

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ

Одне з основних завдань сучасної педа­гогіки — це стимулювання дитячої твор­чості, що відображено в основних доку­ментах: «Законі України про дошкільну освіту» та «Національній доктрині розвит­ку освіти України у XXI столітті».

Щоб зрозуміти розвиток творчості ди­тини, необхідно знати особливості твор­чої діяльності дорослої людини. По-пер­ше — це визначення поняття «твор­чість»; по-друге — розуміння механізмів його виникнення і останнє — це ово­лодіння вмінням керувати цими ме­ханізмами.

Чи вірне ствердження психолога В. С. Кузіна, що «Творчість — це діяльність, внаслідок якої людина ство­рює оригінальні твори...» за відношен­ням до дитячої образотворчої діяльності, чи є вона творчою? У своїй методиці ке­рівництва дитячою образотворчою діяль­ністю російський педагог Г. Г. Григорьєва дає визначення: «Дитяча образотворча діяльність за своїми об'єктивними мож­ливостями носить творчий характер. Ди­тина не відкриває нічого нового для се­бе. Тому відповідно до діяльності дитини потрібно використовувати термін «творчість», обмежуючи його словом «дитяча»...

Процесу творчості передує довгий період накопичення уявлень про навко­лишній світ. Отже, навколишній світ і діяльність людини визначає емоційно-інте­лектуальний досвід художника, який і слу­жить джерелом ідей і художніх задумів.

ЕТАПИ ЗРІЛОЇ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  1. Бажання виразити думку, ідею по­чуття.
  2. З'явлення задуму.
  3. Виношування замислу.
  4. Виконання, реалізація задуму.
  5. Кінцева оцінка отриманого резуль­тату і його доробка, якщо є не­обхідність.

ПРОЦЕС СТВОРЮВАННЯ ДИТИНОЮ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ

Як і інші технічні процеси, уява розви­вається у людини протягом усього життя.

Але уява дошкільнят ще бідна, що прямо пов'язано з невеликим життєвим досвідом дитини, з незначним запасом його знань. Виходячи з цього, можна виділити такі принципи роботи:

  1. Конкретизування та уточнення заду­му під впливом результатів образотвор­чої діяльності.
  2. Формування вміння попередньо за­думувати образ під впливом дорослого, у процесі навчання.
  3. Використання задуму і одночасного розвитку. Дитина супроводжує малюнок мовленням.
  4. Зацікавленість дитини образом.
  5. Етап завершення роботи, не пов'я­заний з доробкою.
  6. Задум і реалізація задуму.
  7. Відомий вчений Н.В. Ветлугіна реко­мендує використовувати для визначення продукту дитячої діяльності термін «ху­дожній образ».

Отже, можна зробити висновок: при всій подібності продукти й процеси діяльності дорослих і дітей відрізняють­ся істотно. Специфіка образу, створено­го дошкільником, сам процес його зародження та втілення зумовлені особли­востями психічного та особистісного розвитку дитини-дошкільника.

СТВОРЕННЯ УМОВ ЩОДО РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Однією із основних умов розвитку творчої особистості дошкільника є ши­рокий підхід до рішення проблеми: «Творчість: стиль життя».

  1. Педагогу необхідно зробити процес життя і діяльності дітей творчим, ставити дітей у ситуації пізнавальної, художньої, маральної творчості.
  2. Спеціальна робота на занятті, в іграх тощо націлена на розвиток твор­чості й повинна органічно увійти в життя дитини.
  3. Організація цікавого змістовного життя дитини в дошкільному закладі та сім'ї, збагачення його яскравими вражен­нями, забезпечення емоційно-інтелек­туального досвіду.
  4. Урахування індивідуальних особ­ливостей дитини при цілеспрямованому формуванні творчих здібностей. Важ­ливо врахувати і темперамент, і харак­тер, і здібності психічних процесів, і навіть настрій у день, коли має бути творча робота.
  5. Атмосфера творчості повинна бути необхідною умовою організованої до­ рослими творчої діяльності. Тут мається на увазі атмосфера довірливого спілку­вання, співпраці, співчуття, віри в сили дитини, підтримка при невдачах, радість від досягнення.
  6. Комплексне і системне використан­ня методів і прийомів. Для цього знання, вміння повинні бути гнучкими, варіатив­ними, навички — узагальненими, тобто використаними в різних умовах.
  7. Мотивація завдань, і не просто мо­тивація, а пропозиція дійсних мотивів, і підведення дітей до прийняття завдання, поставленого дорослими, — важлива умова творчої активності дитини.
  8. Матеріальне забезпечення образо­творчої діяльності дошкільників. Різно­манітність основних і додаткових ма­теріалів, вільний доступ до них стимулює творчу активність дітей.

ЗАВДАННЯ КЕРІВНИЦТВА ДИТЯЧОЮ ОБРАЗОТВОРЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Психічний, особистісний розвиток за­лежить від характеру навчання (як нав­чають) і специфіки (чому навчають). Необхідно пам'ятати, що повноцінний, психічний особистісний розвиток дитини іде в процесі засвоєння зображувальної діяльності в цілому, а не окремих її фрагментів. Тобто, при будь-якому мінімумі зображувальних знань, навичок, у будь-якому віці, діти повинні вміти їх використовувати самостійно. Тільки за цієї умови можна говорити про творчий розвиток особистості.

Одним із перших завдань керівництва дитячою зображувальною діяльністю є: формування мотивів зображувальної діяльності. В ранньому віці треба підтри­мувати зацікавленість до матеріалу, засо­бами дії з ним, стимулювати дослідниць­кі дії, підтримувати радість від досягнень, жагу «відкриття».

Пізніше (в дошкільному віці) більш чітко формується мотив, близький до мо­тиву гри. Чим дорослішою стає дитина, тим сильнішою у неї виникає потреба поділитися своїми враженнями з іншими людьми. Зберігаючи цей мотив, слід фор­мувати у дошкільника намагання викона­ти зображення, котре впізнають інші, їх становлення і робить дитячу діяльність художньою, близькою до зрілої.

Друге завдання: передбачає вміння самому ставити мету тієї чи іншої діяльності. На творчих заняттях, де діти самі обирають мету — тему, важливо вчити дітей самостійно ставити мету, ут­римувати і досягати її.

Третє завдання: формування сприйняття. Навчання вмінню розглядати предмети, явища так, як це необхідно: придивлятися, порівнювати з еталонами форми, кольору, величин і на цій основі виділяти ознаки предмета чи явища.

Четверте завдання: формуван­ня у дітей зображувальних дій (зобра­ження предметів).

СПЕЦИФІКА ОБСТЕЖЕННЯ В РІЗНИХ ВИДАХ ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Обстеження — це метод навчання і в той же час одне із завдань навчання.
Обстеження — це цілеспрямоване розглядання предмета, який необхідно зображувати.
Обстеження можна розділити на три різних, за характером етапи:

I етап — цілісне емоційне сприйняття предмета через якісь виразні ознаки.

II етап — аналітичне сприйняття предмета, тобто послідовне виділення зображувальних ознак, частин і якостей предмета.

Послідовність аналізу об'єкту зображення:

  1. Виділяють і називають найкрупнішу частину предмета і її призначення.
  2. Визначають форму цієї частини.
  3. Визначають положення цієї частини в просторі.
  4. Потім виділяють іншу (досить ве­лику) частину і виділяють положення, форму, величину її за відношенням до основної.
  5. Виділяють колір.

Таким чином, виділяються всі досить великі частини. Потім звертається увага на деталі.

III етап — цілісне емоційне сприйнят­тя предмета.

ПОРЯДОК ОБСТЕЖЕННЯ ПІД ЧАС ЛІПЛЕННЯ

  1. Виділення загальної форми чи ос­новної частини.
  2. Виділення специфічної, характерної форми.
  3. Визначення форми інших частин і порівняння з формою центральної частини.
  4. Визначення величини інших частин у порівнянні з основною.
  5. Визначення положення цих частин по відношенню до основної.
  6. Фіксація уваги на основних рельєфних особливостях.

Предмет обстежується також і тоді, коли ліпиться.

АПЛІКАЦІЯ. СПЕЦИФІКА ОБСТЕЖЕННЯ

Під час виконання аплікації з окремих частин використовуються ті прийоми обстеження, що і в малюванні, тільки обстеження пальцем рекомендується проводити в зворотну сторону, — спра­ва-наліво.
Під час виконання з паперу, складе­ного навпіл, предметів симетричної фор­ми при обстеженні важливо показати си­метрію в предметі.
Потім звернути увагу на пропорції.

МАЛЮВАННЯ. СПЕЦИФІКА ОБСТЕЖЕННЯ

Під час зображення з натури предмет розглядають в тому ракурсі, у якому бу­де виконуватись зображення.
Треба фіксувати увагу на частинах, які видно (при збереженні в цілому структури обстеження).
Під час зображення за уявою важ­ливо, щоб діти могли «побачити» пред­мет не тільки в плані виділення його ос­новних форм, але й можливих варіантів.
Обстеження іграшок, які зображують тварин і птахів, бажано проводити тільки після обстеження їх у живій природі.
Обстеження, по можливості, слід проводити після спостережень чи втілювати в спостереження.

ВПРАВИ ЗІ СЛОВАМИ НА ЗАНЯТТЯХ З ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

На заняттях при ознайомленні зі світом художника дитина зустрічається з новими словами. Враховуючи особли­вості дошкільника, необхідно так пояс­нити значення нових слів, щоб дитина мала можливість сприймати кожне слово емоційно, зацікавлено, граючи з ним.
Вправи з новим словом можуть допо­могти збагачувати емоційне забарвлення мови. Вправа зі знайомим словом «ди­во» допомагає дошкільникам відчути інтонаційні відтінки настрою, коли він промовляє його з різною інтонацією.

Перелік вправ:

  1. Шепотіння слова.
  2. Прокричи слово.
  3. Слово стрибає.
  4. Слово співає.
  5. Сумне слово.
  6. Здивоване слово.
  7. Розчароване слово.
  8. Спокійне слово.
  9. Радісне слово.

Вправи зі словом на заняттях допома­гають дітям «побачити» слова очима ху­дожника, краще відчути настрій, легко і назавжди запам'ятати.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Реалізація вищеназваних завдань доз­волить педагогу сформувати необхідний рівень компетенції дошкільника у сфері зображувальної діяльності.
Рівень художньо-естетичної компе­тенції визначається такими умовами:

  • сформованість такої якості, як спостережливість;
  • вміння створювати зображення об'єктів з натури, які реалізуються на ос­нові знань про традиційні і нетрадиційні засоби зображувальної діяльності;
  • вміння дошкільника створювати свої оригінальні образи предметів і явищ;
  • сформованість естетичного сприй­мання творів мистецтва;
  • вміння і бажання дитини створюва­ти свої оригінальні твори традиційними і нетрадиційними засобами зображуваль­ної діяльності.

Анимашки Линии

Кiлькiсть переглядiв: 696

Коментарi